Вибори в США: програш Трампа та нове обличчя демократів...

На виборах у США 4 листопада Дональд Трамп у виборчих бюлетенях не значився, але він був присутній в них незримо, оскільки голосуючи за республіканців чи демократів, виборці оцінювали його 10-місячну діяльність. Найбільша увага була прикута до виборів мера Нью-Йорка та губернаторських баталій у Вірджинії та Нью-Джерсі. Вони мали не лише винести вердикт політиці Білого дому, а й показати стан Демократичної партії, яка після перемоги Трампа на президентських виборах явно перебувала у нокдауні.

Демократи повертаються до гри

Перемога демократів на виборах губернаторів Нью-Джерсі та Вірджинії була очікуваною. На президентських виборах 2024 року обидва штати голосували за Камалу Харріс. Щоправда, рік тому Трампу вдалося досягти у цих штатах суттєвого прогресу за рахунок залучення на свій бік чорношкірого та латиноамериканського виборця. Це давало республіканцям хоч і примарні, але шанси на успіх.

У Вірджинії на посаду губернатора обидві провідні партії висунули жінок — темношкірій республіканці, віце-губернатору Уінсон Ерл-Сірс протистояла колишня конгресвумен від цього штату,  в минулому співробітник ЦРУ, Ебігейл Спанбергер.

Опитування, проведені у штаті, фіксували високий відсоток несхвалення дій Дональда Трампа. Багато виборців поклали на нього і республіканців провину за призупинення роботи уряду (шатдаун). У Вірджинії, де високий відсоток федеральних службовців, цю тему сприймали особливо болісно. Тисячі з них залишилися без зарплати, багатьох звільнили через оптимізацію системи державного управління, затіяної Трампом. Цим скористалася Спанберґер. Вона звинуватила у всіх проблемах штату президента Трампа, максимально «прив'язавши» до нього свого опонента Ерл-Сірс.

Демократка зосередилася на темі високої вартості життя, непомірних комунальних тарифів, кризі системи охорони здоров'я та цінах на продукти харчування. Це й визначило її успіх. Протягом усієї кампанії Спанбергер впевнено лідирувала в опитуваннях, тому її перемога з перевагою у 13% виглядала впевненою та закономірною.

Її опонент, віце-губернатор Уїнсон Ерл-Сірс, так і не змогла нічого протиставити аргументам демократки, лише злегка «покусуючи» її з трансгендерних питань, які не знайшли відгуку у виборців. Якщо республіканці на прикладі Уїнс Ерл-Сірс продемонстрували «поганого кандидата, з поганою кампанією», то ефективність кампанії Спанбергер, можливо, зробить її частиною стратегії Демократичної партії на майбутніх проміжних виборах 2026 року.

На виборах губернатора у Нью-Джерсі очікувалася більш напружена боротьба. За посаду керівника штату боролися республіканець Джек Чіатареллі і демократка, у минулому пілот гвинтокрила ВМФ, а нині чинна конгресвумен Міккі Шеррілл. Інтерес до виборів підігрівався тим, що рік тому демократи втратили свої позиції через те, що Дональд Трамп досяг у штаті значних успіхів. Йому вдалося залучити на свій бік чорношкірих та латиноамериканських виборців робітничого класу в містах Північного Джерсі, хоча загалом у  штаті він поступився Харріс шість процентних пунктів.

Чіатареллі балотувався на посаду губернатора втретє і спробував отримати користь із минулорічних успіхів Трампа. На відміну від своїх передвиборних перегонів чотири роки тому, коли він намагався дистанціюватися від Трампа, цього разу Чіатареллі повністю віддав себе в руки MAGA. Хоча Трамп особисто і не приїхав до штату заради Чіаттареллі, але напередодні виборів провів для нього два телемітинги, на одному з яких назвав Шеррілл "жахливою" і заявив, що її "енергетична політика призведе до різкого зростання цін і зробить Нью-Джерсі ще дорожчим, ніж зараз".

Стратегія кампанії Шеррілл, за великим рахунком, нічим не відрізнялася від її колеги з Вірджинії. Вона, ніби під копірку, була написана одним і тим же політтехнологом: критика Трампа, максимальна прив'язка до нього свого опонента, та обіцянки популістського характеру. Так, на звинувачення Трампа у зростанні цін на електроенергію Шерілл пообіцяла, що першого дня свого губернаторства оголосить у штаті Надзвичайний стан , щоб заморозити тарифи на комунальні послуги. До такого кроку скептично поставився навіть чинний губернатор штату демократ Філ Мерфі.

Тактика засудження Чіатарелі за його підтримку Трампа, починаючи від торгових тарифів до рішення «закрити» багатомільярдний проект будівництва залізниці Gateway між Нью-Джерсі та Манхеттеном, вкрай необхідного для мешканців Нью-Джерсі, успішно працювала. Про її ефективність красномовно говорять підсумки голосування. Незважаючи на те, що останні жовтневі опитування показували відставання Чіатареллі від Шеррілл на рівні від 1% до 5%, перемога демократки над своїм опонентам показала розрив у 14,3%.

Переконливими перемогами у Вірджинії та Нью-Джерсі, демократи частково залатали «пробоїни», завдані торік «торпедою» Трампа. Мікі Шеррілл та Ебігейл Спанбергер значно відновили позиції серед двох груп, де Трамп досяг помітних успіхів минулого року: кольорового робітничого класу та молоді. Перемога демократів підтвердила основну істину: ставлення до чинного президента тепер є рушійною силою виборів. Тому якщо президент США не зможе відновити свій рейтинг схвалення, який впав до найнижчої позначки за його другий термін, то на проміжних виборах республіканців очікують дуже великі проблеми.

Нью-Йорк пішов на ліво

Втім, ще більші проблеми республіканцям і Трампу обіцяє 34-річний лівий популіст, який називає себе демократичним соціалістом Зохран Мамдані, який став не лише наймолодшим мером Нью-Йорка за понад сто років, а й першим мусульманином і вихідцем з Африки (він народився в Уганді) на цій посаді. Вибори стали одними з найконкурентніших за останні десять років. У голосуванні взяли участь понад 2 мільйони людей — це рекорд із 1969 року.

Одразу після своєї перемоги новообраний мер кинув виклик господареві Білого дому. «Якщо хтось і може показати країні, зрадженій Дональдом Трампом, як перемогти його, то це місто, яке його породило», — заявив Мамдані своїм прихильникам. «І якщо є якийсь спосіб залякати деспота, то це зруйнувати ті умови, які дозволили йому концентрувати владу».

Слова Мамдані можна розшифрувати так, що правий популізм, який Дональд Трамп приніс до Республіканської партії, здатний перемогти лише лівий популізм. Адже не дарма про Мамдані часто кажуть, що це той самий Трамп, тільки вид зліва. Тому весь оптимізм демократів від трьох перемог може вичерпатися в запеклій внутрішньопартійній боротьбі між соціалістичним крилом партії (в особі сенатора Берні Сандерса, конгесумен Олександрії Окасіо-Кортес і мера Нью-Йорка Захрана Мамдані) з помірною частиною партійного істеблішменту. Нью-йоркські вибори таки стали прологом цієї боротьби. Зохран Мамдані двічі, спочатку на праймериз, а потім і в ході виборів, переміг поміркованого демократа, Ендрю Куомо, який балотувався як незалежний кандидат.

Мамдані обіцяв безкоштовні дитячі садки, заморожування орендної плати, відкриття мережі міських продуктових магазинів із низькими цінами, безкоштовний проїзд в автобусному транспорті. Кошти на свої амбітні ліві проекти він хотів знайти, підвищивши податки для корпорацій та багатих.

Критики та прихильники Мамдані сходилися на думці, що його перемогу суттєво полегшили і самі кандидати від поміркованих демократів. Чинний мер Ерік Адамс, нещодавня зірка Демократичної партії, потрапив у корупційний скандал і був змушений зняти свою кандидатуру. Основний суперник Мамдані екс-губернатор Куомо залишив свою посаду після того, як його звинуватили у сексуальних домаганнях.

Здавалося, що на шляху Мамдані до влади стане його позиція щодо Гази з огляду на велику чисельність єврейської громади. Він звинувачував Ізраїль в «апартеїді та геноциді» у секторі Газа. Закликав до розриву фінансових зв'язків США з Ізраїлем і заявив, що заарештує Біньяміна Нетаньяху, коли той приїде до Нью-Йорка. Але хоча більшість нью-йоркських євреїв проголосували за Куомо, 20%, з них підтримали мусульманина.

Під час кампанії Мамдані зіткнувся з безпрецедентним тиском з боку республіканців, бізнес-еліти Нью-Йорка, та істеблішменту Демократичної партії. Республіканці звинувачували Мамдані в «ісламізмі». Дональд Трамп охрестив його «божевільним комуністом» і погрожував заморозити фінансування місту у разі його перемоги. На фініші гонки він публічно заявив, що підтримує Куомо і натякав, що непогано було б республіканському кандидату зняти кандидатуру. Міські олігархи, фінансово підтримуючи  основного конкурента Мамдані , загрожували переїздом бізнесу до інших штатів та виведенням капіталу….

Незважаючи на номінацію Мамдані від демократів, керівництво партії не поспішало ставати під його прапор. Винятком стали лише сенатор Берні Сандерс та конгресвумен Олександрія Окасіо-Кортес. Губернатор штату Кеті Хочул чекала кілька місяців, щоби підтримати його в гонці. Лідер меншості у Сенаті Чак Шумер так і не оголосив про своє рішення. Екс-президент Барак Обама назвав кампанію "вражаючою", але формального схвалення так і не дав. Одним словом, консолідації демократів-центристів та республіканців для перемоги над Мамдані не вистачило.

Не можна не відзначити його блискучий стиль агітації. Мамдані «осідлав» соціальні мережі. У Instagram у нього понад 5 млн. підписників, у Tik-Tok – 1.2 млн.

Багатьом запам'ятався контент, де оголошуючи про «заморожування» орендної плати, Мамдані в костюмі та краватці пірнає у водойму з холодною водою, зазначаючи, що заморозку має почати з себе.

Крім соціальних мереж, успішно працювала кампанія від «двері до двері», де на нього працювало 100 000 волонтерів. Вони працювали у мечетях, на ринках, біля метро, ​​на музичних фестивалях. Одним словом, це була кампанія, що живе в реальному часі, в реальних кварталах і серед реальних людей.

Подивитися на феномен Мамдані та повчитися у нього через Атлантику вирушили ліворадикали з Європи. Манон Обрі, французький співголова лівої групи в Європейському парламенті, що представляє партію «Нескорена Франція», побачила в Мамдані приклад того, як можна здійснити «радикальні зміни» і зробити фурор на муніципальних виборах, які пройдуть у Франції в 2026 році. Німецька ліва партія «De linke» відправила до Нью-Йорка одразу чотирьох своїх представників. Колишній лідер лейбористів Британії, Джеремі Корбін, який зараз очолює нещодавно створену ліворадикальну політичну силу «Ваша партія», дзвонив зі свого англійського номера до Америки, переконуючи нью-йоркців голосувати за майбутнього мера Нью-Йорка.

Після переконливої ​​перемоги Мамдані деякі експерти почали говорити про лівий поворот у Демократичній партії, непрозоро натякаючи на те, що альтернативи лівому популізму у боротьбі з Трампом, який зробив Республіканську партію вкрай правою – немає.

Можливо, якби не переконлива перемога поміркованих демократів на губернаторських виборах у Вірджинії та Нью-Джерсі, то такий сценарій виглядав би цілком реальним уже в найближчому майбутньому. Поки що на демократів очікує не лише осмислення підсумків виборів, а й напружена внутрішньопартійна боротьба між ліберальним центром та лівим крилом за право визначати стратегію партії на майбутніх проміжних виборах 2026 року.

Сьогодні зрозуміло одне - на цих виборах Демократична партія остаточно розпрощалася з епохою Байдена, акцентуючи увагу на економічних проблемах, кризі вартості життя і відходячи від глобального порядку денного, в якому домінувало міжнародне лідерство, питання клімату, інституційні зміни. Подальший рух демократів у цьому напрямі може легко привести їх на лівий фланг, зробивши популістську повістку головним аргументом у боротьбі з Трампом.

Не до України…

Гостра конкуренція між вкрай правими та вкрай лівими силами в глибоко поляризованому суспільстві може легко призвести до громадянського протистояння, особливо в пікові моменти виборів, коли прихильники не зможуть визнати поразки своїх політичних сил.

Тож, поринаючи у свої внутрішньополітичні проблеми США, явно буде не до України. На виборах 4 листопада про неї точно не говорили, що було важко уявити ще кілька років тому. У Нью-Йорку говорили про Газу та Ізраїль, і це була єдина тема зовнішньополітичного порядку денного.

Тепер Дональд Трамп та республіканці зосередяться на війні з Мамдані, продовжуючи лише споглядати, як спливає кров'ю Україна, та заробляючи на ній продажем зброї європейцям.

Демократи ж «зануряться» у майбутні вибори. І навіть у разі їхньої перемоги на проміжних виборах, судячи з тенденції, вони не повернуться до часів Байдена, виділяючи багатомільярдну фінансову допомогу Києву. Вони витрачатимуть гроші на Америку, виконуючи свої передвиборчі обіцянки про подолання кризи вартості життя, зміщуючись із зовнішнього порядку денного на внутрішній.

Ігор Алєксєєв, спеціально для «ОстроВа»